НАУМЧУК Олег Олексійович солдат (13.06.1973 – 23.10.2024)
НАУМЧУК
Олег Олексійович
солдат
(13.06.1973 – 23.10.2024)
Наумчук Олег народився 13 червня 1973 року в селі Яринівка Рівненської області у багатодітній родині, де виховувалися п'ятеро дітей – чотири брати та сестра.
У 1980 році він пішов до першого класу Яринівської середньої загальноосвітньої школи. Після її закінчення вступив до Рівненського професійно-технічного училища №11, де здобув спеціальність токаря.
Проголошення незалежності України Олег зустрів у лавах Збройних сил, проходячи строкову військову службу в місті Броди у 1991–1993 роках. Після демобілізації працював на деревообробному комбінаті у фанерному цеху за спеціальністю слюсар.
У 2002 році Олег Олексійович одружився. Разом із дружиною виховали двох синів – Олександра та Володимира.
27 січня 2023 року Олег Наумчук був мобілізований до лав Збройних сил України. Проходив службу номером обслуги 3-го гранатометного відділення гранатометного взводу 1-го єгерського батальйону.
Його бойовий шлях пролягав через найгарячіші напрямки Донеччини – Волноваху, Вугледар, Авдіївку та Покровський напрямок.
Тривалий час Захисник вважався зниклим безвісти. Згодом, відповідно до постанови про ідентифікацію особи, підтвердилося найстрашніше – Олег Олексійович Наумчук загинув 23 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання із захисту України поблизу населеного пункту Селидове Покровського району Донецької області.
Для своєї родини він був люблячим чоловіком, турботливим батьком та надійною опорою. Для рідних, друзів, учителів, однокласників і побратимів Олег назавжди залишиться працьовитим, щирим та світлим чоловіком, який завжди зустрічав людей з усмішкою. Побратими знали його за позивним «Своячок» – ім'ям, що назавжди залишиться у пам'яті тих, хто разом із ним боронив Україну.
Поховали полеглого воїна у селі Яринівка на місцевому кладовищі.
