Реформування та розвиток системи пробації в Україні
Мета реформи – створення повноцінної системи пробації, яка здатна забезпечити реабілітацію правопорушників та створення балансу між безпекою суспільства та запобіганням скоєння злочинів. Можливість реабілітації має велике значення для суспільства та сприяє зниження кількості скоєних повторних злочинів і відповідно – зменшення загальної кількості злочинів у країні. Пробація – більш перспективна та логічна схема виконання покарання, поєднана з допомогою, підтримкою, мотивацією порушника до змін без вилучення його із суспільства, є дієвою альтернативою покаранню у вигляді позбавлення або обмеження волі. Застосування санкцій та попереджувальних заходів дасть змогу зменшити державні витрати на утримання правопорушників у місцях позбавлення волі та сфокусувати ресурси на їх реабілітації, допоможе зберегти соціально-корисний громадянський потенціал. Впровадження нових технологій, електронного моніторингу у процес відбування покарань може замінити певні аспекти ув’язнення, які раніше були спрямовані на цілодобовий контроль за поведінкою правопорушника. Передбачається, що в результаті застосування пробації до суспільства повернеться повноцінна людина, яка не порушує законодавство, чесно працює та сплачує податки.
Реформа передбачає:
- Створення системи реінтеграції осіб, які вчинили правопорушення, до повноцінного суспільного життя.
- Створення інституційної спроможності, яка забезпечить перехід від карального підходу до реабілітаційного
Іншим важливим компонентом реформи є впровадження інституту досудової доповіді – абсолютної новації для правової системи держави.
Мета досудової доповіді – забезпечити суд інформацією, що характеризує обвинуваченого, містить його соціально-психологічну характеристику, оцінку ризику вчинення повторного правопорушення, а також висновок про можливість виправлення без позбавлення або обмеження волі на певний строк. Тобто, досудова доповідь дозволяє суду отримати значно більше даних про обставини правопорушення, ніж міститься в обвинувальному акті, а отже – прийняти більш зважене та релевантне рішення щодо застосування тих чи інших санкцій.
Вказані заходи забезпечення інституційної спроможності разом із впровадженням нових підходів до процесу виправлення і ресоціалізації засуджених дозволять забезпечити якісний перехід від карального підходу до реабілітаційного.
