10 грудня - Міжнародний день прав людини
10 грудня у світі відзначають Міжнародний день прав людини, який було засноване 4 грудня 1950 року на засіданні Генеральної Асамблеї ООН, знаменуючи річницю ухвалення Асамблеєю Загальної декларації прав людини в 1948 році.
Засновники Міжнародного дня прав людини висловлювалися за розширення прав людини, активну пропаганду ідей рівноправності, соціальної відповідальності та взаємодопомоги.
Загальна декларація стала першим міжнародним документом, в якому були чітко сформульовані положення про права людини. Крім основних прав людини, Загальна декларація прав людини докладно перелічує політичні, громадянські права і свободи людини, а також права в економічній, соціальній і культурній сферах.
Загальна декларація прав людини спонукала людство до розробки та укладення численних конвенцій, декларацій та протоколів з прав людини: у 1948 р. було ухвалено Конвенцію про попередження злочину геноциду та покарання за нього, в 1949 р. – Женевські конвенції про захист прав людини під час збройних конфліктів, 1950 р. – Європейську Конвенцію захисту прав людини та основних свобод, 1959 – Декларацію прав дитини, в 1966 р. – пакти про права людини тощо. Також було створено різноманітні установи та посади для більш об’єктивного дотримання державами прав людини – Комісія ООН з прав людини.
Одним із напрямків роботи працівників Рівненського РС №1 філії Державної установи «Центр пробації» у Рівненській області є роз'яснювальна робота із підобліковими суб'єктами пробації щодо їх прав. Закон України «Про пробацію» визначає, що суб‘єкти пробації користуються всіма правами людини і громадянина, передбаченими Конституцією України, крім обмежень, визначених законами України і встановлених рішенням суду. Отже, правовий статус суб‘єктів пробації регламентований Конституцією України, Кримінальним процесуальним кодексом України (далі – КПК), Кримінально-виконавчим кодексом України (далі – КВК), Законом України «Про пробацію», які й визначають обсяг та межі їх дозволеної і гарантованої поведінки під час пробації. Закріплений перелік прав, якими наділені суб‘єкти пробації, покликаний забезпечити їх активну участь у наглядових та соціально-виховних заходах, виконанні кримінальних покарань та забезпеченні суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, що, у свою чергу, необхідно для досягнення мети пробації, визначеної у ст. 4 Закону України «Про пробацію». При постановці на облік в підрозділ пробації, кожна засуджена особа до покарання не пов'язаного з позбавленням волі інформується, що згідно зі статтею 15 Закону України «Про пробацію» засуджений має право користуватися всіма правами людини і громадянина, передбаченими Конституцією України, крім обмежень, визначених законами України і встановлених рішенням суду; має право на роз‘яснення своїх прав та обов‘язків, отримання інформації про умови відбування покарання та здійснення органом пробації нагляду, участь у складанні індивідуального плану роботи, отримання інформації про можливу допомогу і консультації, участь у програмах і заходах, що організовуються органом пробації, оскарження рішень, дій або бездіяльності персоналу органу пробації. Засуджена особа ознайомлюється із вимогами вироку суду, необхідністю надавати за запитом органу пробації документи, пов‘язані з виконанням покарання, та іншими наглядовими заходами, що здійснюються органом пробації за місцем проживання, роботи та навчання засуджених з метою дотримання обов‘язків, визначених законом та покладених на них судом. Отримання інформації про можливу допомогу і консультації. В основі пробаційної діяльності лежить соціальний супровід суб‘єкта пробації як комплекс заходів, спрямованих на вирішення нагальних потреб та проблем в усіх сферах його життєдіяльності з метою недопущення повторного скоєння правопорушень та забезпечення загальноприйнятного, соціально-нормативного життя в суспільстві.
